Порадник батькам майбутніх першокласників

Друк
PDF

 

 

 

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ

ЖМЕРИНСЬКОЇ  МІСЬКОЇ РАДИ

ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД №4

«ВИШЕНЬКА»

 

Порадник батькам майбутніх першокласників

 

 

 

ЗМІСТ

Розділ 1.    Нормативно-правова база щодо

організації навчально-виховної роботи у першому класі

Розділ 2.    Організація освітнього середовища

Розділ 3.   Підготовка до школи

Розділ 4.   Гармонійне виховання : поради батькам

Розділ 5.   Психологічна скарбничка

Розділ 6.    Діагностичний інструментарій

Рекомендована література

Розділ 1.

Нормативно-правова база

щодо організації навчально-виховної

роботи у першому класі

Нормативно-правова база щодо організації навчально-виховної роботи у першому класі

 

ü    Державний стандарт початкової загальної освіти

ü    Лист Міністерства освіти і науки України від 27.09.2010 N 1/9-666 ''Про  організацію роботи з дітьми п'ятирічного віку ''

ü    Інструктивно-методичний лист  ''Про  систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні  заклади''

ü    Наказ Міністерства освіти і науки України від 07.04.2005 № 204 '' Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів''

ü    Лист Міністерства освіти і науки України від 17.10.1999 № 1/9-171 ''Про тривалість уроків у початковій школі''

ü    Лист Міністерства освіти і науки України від 02.07.2007 № 1/9-407 ''Організація  навчально-виховного процесу у першому класі''

ü    Лист Міністерства освіти і науки України від 29.10.2007 № 1/9-651 ''Про обсяг і характер домашніх завдань учнів загальноосвітніх навчальних закладів''

ü     Лист Міністерства освіти і науки молоді та спорту №1/9-455 від 09.06.11 року Щодо проведення Всеукраїнської акції "Дай руку, першокласнику!"

Правила прийому  дітей до 1 класу загальноосвітнього навчального закладу


1. Зарахування  учнів до загальноосвітнього навчального закладу здійснюється на безконкурсній  основі.

2. Адміністрація навчального закладу зобов’язана вжити заходів до ознайомлення батьків або осіб, які їх замінюють, з порядком зарахування до навчального закладу, правилами внутрішнього розпорядку та іншими документами, що регламентують організацію навчально-виховного процесу.

3. Зарахування  учнів до навчального закладу здійснюється, як правило, до початку навчального року за наказом  його директора.

4. Для зарахування учня до начального закладу батьки або особи, якщо їх замінюють, подають наступні документи:
- заяву на ім'я директора школи;
- копію свідоцтва про народження дитини;
- медичну картку встановленого зразка

 

Розділ 2.

Організація освітнього середовища

 

Просто збираємо дитину до           школи

Шість років пролетіли як мить, i зовсім скоро Ваше маля стане щасливим першокласником. Нові клопоти, нові турботи — адже стільки всього потрібно зібрати до школи. Як не розгубитися в морі пропозицій?

 

Найголовніше в житті майбутнього першокласника — це шкільний ранець, адже саме від його ваги i форми залежить здоров'я Вашої дитини. Деякі діти, прагнучи виглядати доросліше, вмовляють своїх батьків не на ранці, а на портфелі. В портфеля немає лямок i його носять в одній руцi — зовсім як дорослі. У жодному випадку не піддавайтеся на подiбнi вмовляння до старших класів! Носіння важкого портфеля може викликати порушення постави, спровокувати викривлення хребта i захворювання нирок.

Ранець, навпаки, здатний допомогти в пiдтримцi постави — у нього жорстка спинка, яка буває i спеціальною ортопедичною. Згідно з санiтарно-гiгiєнiчними нормами шкільний ранець має бути виготовлений з гiгiєнiчного водовідштовхувального легкого матеріалу, забезпечений свiтловiдбивачами i еластичними лямками. Крім того, на кожному виробi обов'язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець.

Чим більше вiддiлень в ранці, тим краще. У такому разі в ньому буде більше порядку i потрібну річ не доведеться діставати з дна.

Ранець для першокласника повинен важити не більше 500 – 700 г (порожній) i мати лямки шириною не менше 35 мм, прошиті ущільнювачем, щоб вони не різали плечі i дитина не відчувала біль i дискомфорт при носiннi ранця. По санітарних нормах нашої країни шкільний ранець разом зі всім вмістом не повинен важити більше трьох кiлограмiв.

Прослідкуйте, щоб лямки ранця були забезпечені ремінцями для регулювання довжини. Тоді дитина легко зможе надіти його i в теплу, i в холодну пору року.

Ранець повинен добре тримати форму i не деформуватися при складанні шкільного приладдя.

Спинка ранця обов'язково має бути жорсткою i бажано анатомічною. По ширині ранець не має бути ширшим за плечі дитини. Верхній край — не вищим за рівень плечей, а нiжнiй — не нижчим за стегна.

Недорогі ранці можуть бути забарвлені нестійкою фарбою, тому якщо Ви не хочете, щоб одразу ж в перший день шкальна форма була безповоротно зіпсована, проведіть невеликий дослід: злегка намочіть край носової хустки i з зусиллям проведіть по ранцю. Якщо хустинка не пофарбувалася, значить все в порядку.

Після покупки стежте, щоб Ваша дитина носила ранець на спині на обох плечах, а не на одному. Носiння ранця на одному плечi може завдати серйозної шкоди хребту.

Також, в ранцi мають бути лише необхiднi в даний день підручники i приладдя, щоб дитя не перенавантажувалося. Домовитеся з педагогом, щоб частина навчальних посiбникiв, якими не користуються щодня, зберiгалася в класі (пластилін, фарби, альбом i iн.).

Ну ось, з ранцем усе більш або менш зрозуміло. Поговоримо про інше шкільне приладдя. Шкільне приладдя — це ручки, олiвцi, зошити i тому подібне, але прийшовши в магазин канцелярських товарів i зіткнувшись з рiзноманiттям вибору, доводиться, часом, користуватися допомогою продавця. А якщо в магазині ажіотаж i продавець лише мріє про зайву пару рук i не встигає вiдповiдати на чисельні питання?

Почнемо з головного — з ручки. Здавалося б, з тих пiр, як з вжитку вийшли чорнильне пір’я i чорнильницi-нерозливайки, вибір ручки став простішим. З одного боку, дійсно так, але не все так просто. Головна вимога до ручки для першокласника — її невелика вага. Маленькі пальчики не зможуть довго утримувати масивну товсту ручку, тому забудьте про багатоколiрнi ручки, які містять в собі декілька стрижнів різних кольорів i не вiдрiзняються особливою «стрункістю». Прослідкуйте, щоб на корпусі ручки було менше «наворотів» i всяких непотребних пристосувань, які, може i прикрашають її, але вiдволiкають увагу i інколи спричиняють незручності. Поверхня ручки має бути ребристою, щоб її зручно було тримати i вона не зісковзувала.

Ручки бувають кульковими, гелевими i капілярними. Для першокласника краще придбати давню добру кулькову ручку. Гелевими та капілярними ручками, звичайно, легко писати, але вони швидко закінчуються i, крім того, багато вчителів все ж вважають, що починати необхiднi з кулькової ручки.

Другий за важливістю предмет після ручки — олівець. Олiвцi бувають двох видів: прості i кольорові. Ми поговоримо про вимоги до простого олівця, але в принципі, практично все з них можна застосувати i до кольорових.

Прості олiвцi розрізняються за жорсткістю грифеля. Жорсткі i м’які олiвцi залежно від країни-виробника маркуються або латинськими буквами «Н», «В», або російськими «Т» i «М». Міра жорсткості або м’якості позначається цифрами. Так, для письма потрiбнi олiвцi з маркуванням «ТМ» – «2М» або латинськими буквами «НВ» – «2В». Для креслення — «3Т», «ТМ», «М» або «3Н», «НВ», «В». Для малювання — «3М» – «8М» або «3В» – «8В».

Краще, якщо корпус олівця виконаний з пластика. Такий корпус пластичний i грифель в ньому не зламається.

Основну незручність спричиняє те, що олiвцi потрібно постійно заточувати. Тому потрібно або придбати точилу, або такі олiвцi, які виконані за принципом ручки i грифель в них змінний.

Для виправлення помилок, зроблених при записі олівцем, знадобиться гумка. Гумки бувають двох видів: шкiльнi i професiйнi. Шкiльнi, як правило, недорогi i недовговiчнi. Професiйнi гумки бiльше коштують, довше служать i якiснiше виконують свою роботу. Крім того, всі гумки вiдрiзняються мірою жорсткості. М’які гумки стирають написане м'яким олівцем i не деформують папір. Жорсткою гумкою можна стерти навіть слід від кулькової ручки, але при цьому залишиться помітна область стирання.

Важливе для школяра i ще одне шкільне приладдя — пенал. Саме завдяки ньому всі ручки i олiвцi зберігаються разом, а не валяються по всьому ранцю i не бруднять все підряд. Пенал може бути жорстким, зробленим з дерева або пластмаси, або м'яким, зробленим з тканини i пластика. М'якi пенали мають бiльшу перевагу, оскiльки якщо i впадуть випадково, то не розколються i не зламаються.

При покупцi звернiть увагу, що шкiльнi пенали продаються з наповненням i без наповнення. У пеналi з наповненням вже є все те приладдя, що може знадобитися дитинi. Пенал без наповнення — це порожнiй пенал.

Сучаснi зошити дiляться на звичайнi i на зошити для старшокласникiв. У останнiх зiбранi всi необхiднi вiдомостi i формули, якi навряд чи знадобляться першокласнику. Папiр в зошитах має бути якiсним i не скочуватися при письмi ручкою. Звернiть увагу, щоб поверхня паперу була щiльною i рiвною, i з неї не стирчали чисельнi дрiбнi паперовi «ворсинки». Такi ж вимоги пред'являються i до альбомiв для малювання.

Звичайно, окрiм канцелярського приладдя першокласнику необхiдно i безлiч iнших речей. Наприклад, форма, взуття i пiдручники. Але тут вже все залежить вiд конкретних вимог Вашого учбового закладу.

Як бачите, зiбрати дитину в школу — це ПРОСТО!

Поради батькам першокласників

  1. Спочатку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювались на щоденні хвилювання.
  2. Вранці будіть дитину спокійним, з усмішкою лагідним словом.

3. Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.
4.Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює, витрачає багато сил і енергії.
5. Привчіть дитину збирати портфель напопередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чогось важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлініше ставитись до своїх обов'язків і стане більш зібраною.
6. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів. У дитини попереду важлива праця.
7. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї безліч запитань, дайте їй можливість розслабитись. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте.
8. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід - зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.
9. Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, хай заспокоїться, тоді вона сама все розкаже.
10. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку, говоріть з дитиною спокійно.
11. Не треба завантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку перебування у школі. Протягом дня знаходьте час для спілкування з дитиною.
12. Всі розходження, щодо виховання дитини, вирішуйте без неї.
13. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує.
14. З перших днів навчання вимагайте дотримання режиму дня дитиною. Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. Прочитайте дитині казку, це її заспокоїть.
15. Батькам необхідно терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддавайтесь спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть, коли у неї щось не виходить.
16. Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності.
17. Дитина має відчувати, що Ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.

18. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш     добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.

19. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

20. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

21. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню,      лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити

Рекомендації щодо організації правильного режиму дня першокласника

1.Правильно обладнайте робоче місце дитини
Стілець повинен мати спинку, на якай в області попереку повинен бути спеціальний валик, що не дає м'язам перенапружуватися.

Ступні дитини повинні упиратися в підлогу так, щоб кут між стегном і гомілкою був прямий. Глибина стільниці повинна бути 60-80 см, ширина - 120-160 см.

Для підручників потрібно придбати спеціальну підставку, та поставити її на відстані витягнутої руки від очей. Якщо книга буде лежати збоку від маленького учня,часті нахили голови перевантажать шийний відділ і спровокують головні болі.

Відстань між очима дитини і робочою поверхнею: повинно відповідати 30-35 см. З лівого боку обов'язково повинен стояти світильник - крім основного освітлення.

Пам’ятайте , що світильники з люмінесцентним освітленням можна використовувати тільки з 12 років - вони дуже стомлюють очі, тому краще користуватися звичайними ламповими.
2. Правильне харчування обов’язкове
Хороший сніданок дуже необхідний. Приготуйте теплу їжу: кашу, омлет, запіканку, сирники. Корисні речовини надходять в кров, і та у свою чергу живить мозок, який буде активно працювати. Як перекус в школі давайте дитині з собою галетне печиво і яблуко.
3. Проводжайте дитину теплими словами з побажанням гарного дня
Не прощайтеся з дитиною фразами – дивись не балуйся», «веди себе добре», «щоб сьогодні не було поганих оцінок» , «якщо ти зробиш, то ...» і т.д. , дитина не комп’ютер щоб її такими фразами програмувати. Побажайте краще удачі, та підбадьорте, якщо знаєте що сьогодні такий важкий день .
4. Навчить своє чадо «тримати спину»
Для цього привчайте дитину щодня виконувати 10 простих вправ.
1) Нахили. Початкове положення - сидячи з витягнутими вперед ногами на підлозі. Потрібно спробувати нахилитися якнайнижче і обхопити руками пальці ніг. Піднятися в початкове положення і повторити 5 разів.
2)Махи ногами. Початкове положення - лежачи на правому боці, права рука під головою, ліва перед собою. Повільно піднімати рівну ліву ногу вгору й опускати 15 разів. Повторити вправу для правої ноги, перекинувшись на лівий бік.
3)Книга. Початкове положення - вис на шведській стінці. Сідницями і спиною потрібно щільно торкатися в стіні. Повільно підняти рівні ноги, не відриваючи сідниць, повторити 5 разів.
4)Йог. Початкове положення - поза йогів із зімкнутими ступнями ніг. Тримати спину прямо і сидіти 15-20 секунд, розслабитися і повторити 7 разів.
5)Сонечко. Поставте малюка впритул до рівної стіни, стежачи за тим, щоб він торкався стіни трьома точками - плечима, сідницями і п'ятами. Руки підняти вгору і повільно опускати в сторони по колу, не відриваючи від стіни. Повторити 5-7 разів.
6)Стільчик. Початкове положення те ж, руки вздовж тулуба, долонями до стіни. Повільно, не відриваючи тіла, ковзати по стіні, намагаючись сісти. Повторити 5-7 разів.
7)Замок. Початкове положення - стоячи. Відвести одну руку за голову, другу - за лопатки, спробувати зімкнути руки або як можна більше наблизити їх одне до одного. Повторити 5-7 разів.
8)Ванька – встанька . Початкове положення - лежачи на спині. Плавно, намагаючись тримати спину рівною, піднятися в положення сидячи. Опуститися, повторити 5-7 разів.
9)Човник. Початкове положення - лежачи на животі. Руки відвести назад, підняти голову і плечі і повільно відірвати від підлоги ноги. Затриматися в такому положенні 5 секунд, опуститися, повторити 5 разів.
10) Місток. Початкове  положення - лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах. Зробити вдих і повільно підняти таз, щоб утворювалася пряма лінія. Затриматися на пару секунд і на видиху опустити таз. Повторити 7 разів.
5.Слідкуйте за зором дитини
Включіть в раціон чорні ягоди, риб'ячий жир, печінка, морквяний сік з оливковою олією - вони багаті вітаміном А, який покращує зір, знімає втому з очей.
Під час виконання домашніх завдань, стежте, щоб кожні 20 хвилин у дитини була перерва. У цей час краще робити очну гімнастику: нехай малюк постане біля вікна, зосередиться на намальованою на ньому точці і рахує до 10.   Комп'ютерні ігри сильно напружують зір.
6. Слідкуйте за вчасним виконанням домашнього завдання
Оптимальний час для домашнього завдання - 15-16 годин. Починати з самого важкого, поки увага на висоті. І не намагайтеся зробити все уроки відразу, не перевантажуйте дитину.

Тривалість безперервного читання не повинна перевищувати 8 хвилин, а оптимальна тривалість безперервного письма - 2 хвилини.

Крім цього, через кожні півгодини занять потрібно робити 5-хвилинну гімнастику для рук. Згадайте старий віршик: «Мы читали, мы писали, наши пальчики устали» і стискайте пальці разом з дитиною.
7. Слідкуйте за режимом сну
Сон першокласника становить 11-12 годин на добу, при цьому шестирічкам необхідний 1-2-годинний денний сон. Не забувайте провітрювати кімнату перед сном
8. Частіше хваліть
Спілкуйтеся зі своїм першокласником, уважно слухайте його розповіді про школу, обговорюйте всі події, що відбуваються в його житті. Частіше хваліть малюка, він потребує вашої підтримки.

Заохочуйте кожне маленьке і велике досягнення: справа в тому, що особливо у віці 6-7 років діти орієнтовані на реакцію дорослих.
9. Не перевантажуйте портфель
Перевантаження багаті поганою поставою, сколіозом. Тому стежте, щоб шкільний портфель вашої дитини не був перевантажений.
10. Поцікавтеся до якої групи здоров’я відноситься ваша дитина
1 вересня треба прийти до школи з довідкою, в якій вказана група здоров'я дитини. Справа в тому, що шкільні заняття фізкультурою - це величезне навантаження на організм, що росте, і ви повинні бути впевнені, що вашому малюкові вона під силу.

Залежно від стану здоров'я з самого народження всі діти діляться на групи, і для кожної з них повинні бути розроблені свої фізичні навантаження. Зрівнювати всіх дітей у класі не можна: те, з чим легко справляється дитина з I групою здоров'я, зовсім не під силу дитині III-V групи.
Група I - діти здорові, з нормальним психічним розвитком і що хворіють не частіше 3-4 разів на рік. Діти цієї групи не мають вад розвитку або інших порушень внутрішніх органів.
Група II - діти здорові, але які можуть мати невеликі проблеми зі здоров'ям, наприклад, дитина може страждати алергічним захворюванням або мати зайву вагу. Також - діти з хронічними захворюваннями в стадії стійкої клініко-лабораторної ремісії (не менше 3-5 років) або частими ГРЗ.
Група III - діти з хронічними захворюваннями або вродженими вадами розвитку з періодами загострення.
Група IV - діти, які мають значні відхилення у стані здоров'я зі зниженими функціональними можливостями.
Група V - це найважча група здоров'я: діти, хворі на хронічні захворювання зі значно зниженими функціональними можливостями, інваліди.

Як правильно організувати робочий день першокласника?

 

Дитина пішла в перший клас. Це радісна і хвилююча подія, але водночас і додаткові труднощі. Відбувається зміна провідних видів діяльності. Нові обов'язки потребують від дитини зібраності, витрат духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо до найдрібніших деталей продумати розпорядок дня школяра.

На те, що розпорядку дня дотримуватися необхідно, вказують психологи, лікарі, адже це важливий засіб збереження нормальної працездатності учня. Розпорядок дня багато в чому залежить від індивідуальних особливостей дитини, умов життя.

Орієнтовний розпорядок дня для учнів початкових класів.

7.00—7.30 пробудження, підйом, ранкова гімнастика;

7.30—7.50 сніданок;

7.50—8.15 дорога до школи;

8.15—12.30 заняття у школі;

12.30—13.00 повернення зі школи;

13.00-  13.30 обід;

13.30—15.00 післяобідній відпочинок;

15.00—16.00 перебування на повітрі;

16.00—17.30 читання, ігри, розваги ;

17.30—19.00 перебування на повітрі;

19.00—20.30 вечеря, заняття улюбленими справами;

20.30  -  7.00 сон.

Підйом.

Ранок у багатьох сім'ях проходить напружено, особливо тоді, коли дорослі поспішають на роботу. Батьки час від часу покрикують на дитину. Щоб цього уникнути, важливо пам'ятати одну істину: вчасно вставати — вчасно лягати. Якщо дитина привчена рано лягати, звечора готувати все необхідне до занять, то особливих труднощів не відчувається.

Робочий день школяра, як правило, починається з ранкової гімнастики. Зарядка тонізує нервову систему, поліпшує роботу серця, сприяє гарній поставі. Ранкова гімнастика закінчується водними процедурами: обливанням, обтиранням.

Після гімнастики і ранкового туалету — сніданок. Дитині потрібен повноцінний сніданок, оскільки попереду — напружена розумова праця. Нехай дитина з'їсть те, що любить і що їй подобається. Як правило, щось діти їдять з апетитом, чогось вони не люблять. Зважте на це. Така поведінка дитини — не завжди вияв дитячих капризів. Іноді це стан організму, з яким не рахуватися не можна.

Дорога до школи.

З дому слід виходити завчасно, йти енергійно,  нагадувати про дотримання правил вуличного руху.

Ранок закінчився. Діти пішли до школи. Почався робочий день. Пам'ятайте: все, що дитина може, вона має виконувати сама: зробити зарядку, застелити ліжко, помитися, одягнутися, вчасно вийти з дому. Це важлива умова виховання самостійності.

Заняття у школі

Обід. Бажано, щоб він складався з трьох страв. Вживання лише другої страви нерідко призводить до захворювання органів травлення. Перед обідом дитина має переодягтися, помити руки, а після обіду прибрати, помити посуд.

Для відновлення зниженої на кінець першої половини дня працездатності доцільний активний відпочинок.

Молодшим школярам рекомендують перебувати на свіжому повітрі не менше трьох годин на день. Це необхідно для того, щоб дитина росла здоровою. Для першокласників важливий і пасивний відпочинок —  денний сон протягом години.

Підвечірок. Дитина може:

1) з'їсти булочку, сирі овочі, фрукти;

2) випити склянку кефіру чи какао.

Настає вечір. Вдома збирається вся сім'я. Поспілкуйтеся з дитиною. Поцікавтесь, як пройшли уроки в школі, розпитайте про життя класу.

Вечеря має бути легкою і становити не більше від 20% денного раціону. Молоко, овочі, фрукти та інша легкозасвоювана їжа мають складати основну частину вечірніх страв.

Вільний після вечері час школяр може використати на свій розсуд. Простежте, щоб діти не гралися в рухливі ігри, не слухали розповіді про страшні події, не дивилися "фільмів-жахів".

Перед сном дитина має підготувати все, що необхідно для занять у школі, провітрити кімнату, почистити зуби, прийняти душ, помитися, постелити постіль, побажати всім доброї ночі.

Сон. Першокласника необхідно вкладати спати не пізніше від 21.00. Але чимало дітей порушують цей режим. Щоб сон був глибоким, необхідно привчати дитину лягати спати і вставати завжди в один і той же час. Перед сном — 20—30 хвилинна прогулянка на свіжому повітрі.

Таким чином, ми розглянули розпорядок дня. Чи можливі відхилення від нього? Звичайно, так. Адже ми підкреслили, що розпорядок — поняття умовне. Кожна дитина — це людина з притаманними їй індивідуальними особливостями.

 

Як організувати раціональне харчування дітей?

Їжа — основа життя, джерело енергії, без якого життя людини неможливе. За певного поєднання білків, жирів, вуглеводів у комплексі з вітамінами і мінеральними солями їжа може максимально засвоюватися. Це і є основний принцип раціонального харчування. Саме тому харчування повинно бути різноманітним.

У нашому організмі корисні речовини здатні до складних змін, у результаті яких вони поступово перетворюються в речовини самого організму, його клітин і тканин. Але разом з тим в організмі постійно відбувається часткове їх руйнування. Відбувається з виділенням енергії, що витрачається на роботу органів і на підтримку постійної температури тіла. Це і є обмін речовин.

Харчування лише тоді повноцінне, коли в ньому є всі корисні речовини у необхідній кількості. Наприклад, якщо немає вітамінів, то неможливе по­вноцінне засвоєння інших речовин. Білки хліба погано засвоюються, коли немає білків тваринного походження.

Головний компонент продуктів харчування складають калорійні речовини — білки, жири, вуглеводи і вода. Жири і вуглеводи беруть участь в енергетичному обміні речовин. Білки — у структурному синтезі нових клітин і тканин, це будівельний матеріал для організму, що росте, від них залежить здатність до мислення, формування антитіл, що захищають організм від вірусів і мікробів.

Важливий компонент — жири (енергія). Їжа, багата на жири, сприймається нами більш смачною і ситною. Але вживати її занадто багато шкідливо для здоров'я: підвищується вміст жиру в крові, що приводить до ушкодження серцево-судинної системи, порушується обмін речовин.

Хоча жири є важливим постачальником енергії організму, вони поступаються вуглеводам, потреба людини в яких значно більша.

Вуглеводи дають енергію для роботи м'язів, беруть участь у синтезі нуклеїнових кислот, поповнюють запаси глюкози в крові. Вуглеводи допомагають у засвоєнні жирів.

Наш організм краще засвоює вуглеводи з продуктів рослинного походження. Сахарозу — з бананів, абрикосів, динь, моркви; фруктозу і глюкозу — з фруктів, ягід, меду. Глюкоза швидко і легко засвоюється організмом і використовується для живлення головного мозку, м'язів, підтримує рівень цукру в крові, утворення запасу глікогену в печінці. Ще одним джерелом глюкози є крохмаль, що міститься в зернових і бобових культурах, а також у картоплі. Цінний молочний цукор (лактоза) є в молоці і молочних продуктах. Він обмежує процеси бродіння в кишечнику і сприяє розвиткові молочно-кислих бактерій, корисних для організму.

Клітковина, що міститься в чорному хлібі, фруктах і овочах, відіграє важливу роль у роботі кишечнику і виведенні з організму холестерину.

Чи є в нашому організмі золото? Є, але тисячна доля відсотку, як і інших елементів таблиці Менделєєва (деяких більше, а деяких менше). Усі вони мають високу біологічну активність і виступають регулятором важливих процесів обміну в клітині, підтримують нормальний склад крові, кислотно-солевий баланс, використовуються як матеріал для будівництва опорних тканин. Солі Ма — регулюють водний обмін, кислотно-солеву рівновагу. Солі К — виділення рідини і Ма із організму, вуглеводний обмін у крові (курага, ізюм, квасоля, чорнослив). Хлор — водний обмін. Кальцій — формування кісток скелету, регуляція нервової системи і серця, бере участь у згортанні крові (молоко, сир). Фосфор — бере участь у всіх процесах обміну речовин, входить до складу багатьох важливих білків, нервових тканин, сприяє росту і розвитку кісток (сир, квасоля, м'ясо, риба, яйця). Солі магнію відповідають за вуглеводний обмін, знижують кількість холестерину в крові, знижують збудження нервової і м'язової системи (хліб, каші, бобові). Залізо необхідне для утворення гемоглобіну (печінка, вівсянка, яєчний жовток, бобові, овочі, фрукти). Йод, фтор, кремній, мідь, бронза, сірка та інші також мають значення для життєдіяльності організму.

Вітаміни А, В, В2, В12, С, Д, Е, К, РР виконують важливі функції в регулюванні і нормалізації обміну речовин. Наприклад, вітамін В — вітамін бадьорості - підвищує працездатність, м'язову силу, апетит. Вітамін А необхідний організмові для забезпечення нормального зору, росту. Вітамін С (овочі, фрукти, ягоди) постійно потрібен організму. Нестача цього вітаміну знижує здатність організму до утворення антитіл, що перешкоджають розвитку інфекцій, може привести до тяжкого захворювання — цинги.

Враховуйте всі ці моменти при складанні щоденного меню для своєї дитини.

 

Як навчити дитину правильно відпочивати?

 

Зміна діяльності є основою раціонального відпочинку. Для дитини 6-9 років колективна гра - це також вид діяльності. Але небагато хто з дітей вміє весело та цікаво гратися. Інша біда — під час відпочинку діти надто мало рухаються. Тому загальна стратегія відпочинку — зміна діяльності, зняття втоми за певний проміжок часу, позитивні емоції.

Організовуючи відпочинок вашої дитини, зверніть увагу на такі моменти:

1. Відпочинок між заняттями в школі

Відпочинок між заняттями в школі та приготуванням домашніх завдань дітям потрібен, адже в школі вони витримують велике розумове і фізичне навантаження.

2. Сон

У системі відпочинку дитини найважливіше місце посідає повноцінний сон. Це поняття складається з достатньої тривалості і глибини сну, дотримання певних гігієнічних умов.

3. Скільки необхідно спати дитині?

З життєвого досвіду добре відомо: чим молодша людина, тим більше вона спить. Сон потрібен для нормального функціонування організму. Гігієністи пропонують такі норми сну.

 

Вік (в роках)

 

Тривалість сну (в годинах)

 

ніч

 

день

 

6

 

11-12 (якщо не спить вдень)

 

1,5-2 (протягом року)

 

7

 

11

 

1,5-2

(І-ше півріччя)

 

8-9

 

11-10.30

 

-

 

10

 

10.30-10

 

-

 

 

Зверніть увагу на те, що семирічні діти також потребують денного сну, особливо в І-му півріччі. Тим більше він потрібен шестиліткам.

Зменшення тривалості сну в дітей 6-7 років призводить до порушень у центральній нервовій системі. Діти стають млявими, важко сприймають навчальний матеріал, а інколи навпаки, збуджуються, капризують.

 

При збільшенні тривалості сну до рекомендованої норми ці негативні явища зникають.

Глибина сну залежить від умов, у яких дитина спить. Рекомендується вкладати її в один і той же час та дотримувати "ритуалу сну".

Якщо дитина погано засинає, батьки повинні з'ясувати причину та усунути її, заспокоїти дитину, запевнити її, що вона обов'язково засне, якщо мовчки буде повторювати: "Я обов'язково засну". Або запропонувати їй старий засіб - порахувати до 20, 50, 100. Якщо ж ці поради не допомагають, треба звернутися до педіатра.

4. Відпочинок у вихідний день

Він допоможе усунути 4 "дефіцити": руху, свіжого повітря, спілкування з природою та батьками. Зніме втому за тиждень.

Одноденний туристичний похід, прогулянка до лісу, річки, збирання грибів та ягід, сімейний похід на лижах - це найкраще, що можна порадити на вихідний. За несприятливих погодних умов добре відвідати музей, театр, зайнятися рукоділлям, почитати книгу.

5. Канікули

Їх радимо спланувати так, щоб вистачило часу на 4 справи:

  • активний відпочинок на свіжому повітрі;
  • допомога родині та участь у суспільно корисних справах;
  • читання книжок;
  • розваги.

Діти можуть підніматися вранці на 1-1,5 години пізніше, але лягати не пізніше 21.00.

Режиму харчування порушувати не можна.

Раціональне чергування навчальних занять та відпочинку, дотримання гігієнічних рекомендацій допоможе зберегти працездатність дитини та її здоров'я

 

 

Розділ 3.

Підготовка до школи

Чи готова Ваша дитина до школи?

 

Одне з першочергових завдань сім’ї - забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Воно полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

 

Значне місце у родинному вихованні має зайняти

настроєність дитини на школу, на серйозну

навчальну працю, тобто формування її

психологічної підготовленості до навчання.

Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі

мають стати найрізноманітніші засоби заохочення,

а не примусу. Важливим завданням у період підготовки

дитини до школи має стати виховання у майбутніх

школярів почуття відповідальності, самостійності,

організованості, формування

правильних моральних засад.

 

Підготовка дитини до школи

І. Розвиток аналітико-синтетичних умінь

1.Складання мозаїчних головоломок з опорою на малюнок.

2.Робота із наборами малюнків, серед яких треба знайти один зайвий.

3.Продовження логічних ряду.

4.Відгадування логічних загадок і головоломок.

5.Знаходження подібностей між несхожими предметами і відмінностей між схожими.

6.Віднаходження зв’язків між предметами.

7. Опис малюнків.

8. Продовження розповіді за даним початком.

9. Складання малюнків з елементів або домальовування незакінченого малюнка.

ІІ. Розвиток дрібної моторики кисті руки

  1. Робота з пластиліном або глиною.
  2. Імітація пальцями гри на піаніно, барабані.
  3. Катання по столу, почергово кожним пальцем, дрібних намистинок, кульок, горошинок.
  4. Зав’язування і розв’язування вузликів.
  5. Нанизування на нитку ґудзиків, намистинок тощо.
  6. Вирізування витинанок. Складання орігамі.
  7. Малювання візерунків, що складаються із суцільних та перерваних ліній.
  8. Використання спеціальних тренувальних вправ у зошитах для  дошколяриків.

ІІІ. Розвиток фонематичного слуху.

  1. Розучування скоромовок, чистомовок.
  2. Складання слів.
  3. Добір римованих пар слів, закінчення віршів.
  4. Використання ігор «Знайди двері»( перший звук у слові), «Знайди замок» (останній звук у слові), «Зіпсований телефон».
  5. Добір слів (малюнків предметів), що починаються або закінчуються певним звуком.

 

Рекомендації батькам  майбутніх першокласників

Вже залишається не так багато часу перед новим етапом в житті вашої дитини, коли вона піде перший раз в перший клас. Від того, наскільки безболісно станеться цей перехід в нове життя, багато в чому залежатиме любов-нелюбов вашого чада до школи, а відповідно, і його шкільні успіхи. Тому спробуйте дотримуватися деяких порад.

 

1. Не напихайте новою інформацією

Головне,як кажуть, «не перестарайтеся ». А якщо насідатимете на дитину з читанням і рахунком, ви зможете викликати у нього негативні емоції з приводу школи. Звичайно, почитати трішки, розв”язати нескладні приклади можна, але все це повинно бути в ігровій, непримусовій формі. Крім того, дошкільникам поважно по кілька разів читати одні і ті ж самі книжки. Вони, взнаючи “матеріал”, прагнуть підказати розповідачеві, що буде далі, поправляють, якщо він допустив неточність. Це виробляє в них активність, і тоді їм буде абсолютне нескладно вже на першому уроці висловити свою “дорослу” думку.

 

2. Розповідайте позитивні історії зі свого шкільного життя

Поважно сформувати у майбутнього школяра позитивне відношення до школи. Якщо дитина хоче вчитися і упевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов’язаний з новими правилами і розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно здоланий. Для цього частіше розповідайте своєму чаду забавні історії зі свого шкільного життя.

 

3. Не робіть акцент на оцінках

Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають лякати: “Читай, а то двійки мені приноситимеш”. Поважно акцентувати увагу дитини на процесі навчання (ти взнаєш багато нового, у тебе з’являться нові друзі, ти станеш розумним), а не на результаті гарних оцінках, які взагалі краще не згадувати, тим більше що в першому класі їх не ставлять.

4. Не лякайте школою

Ні в якому разі не ведіть при дитині розмови, що у нього “закінчилося дитинство”, не жалійте його: мовляв, бідненький, починаються трудові будні.

Навіть жартома не лякайте школою. Не стоїть при маляті також обговорювати майбутні витрати, засмучуючись про дорожнечу форми або канцтоварів.

5. Купуйте шкільне приладдя разом з дитиною

Купувати портфель і все приладдя для школи потрібно з дитиною, тоді вона виявляється залученою до процесу підготовки до першого вересня. Хай маля саме вибере собі пенал, ручки, олівці і лінійки, зошити з барвистим малюнком на обкладинці. Прийшовши додому, не ховайте покупки в шафу – дайте їх дитині, аби вона звикла до нових для нього речей. Хай вона збирає портфель, носить його по квартирі, розкладає на столі зошити і олівці, тоді прості вказівки вчителя: “Дістаньте червону ручку або зошит в лінійку” не викличуть у маляти труднощів: вона чітко знатиме, де у неї що лежить. Добре також сходити з дитиною у вибрану школу, якщо ви ще цього не зробили. Погуляйте біля школи. Так маля швидше звикне до нового місця.

6. Грайте в школу

Хай всі іграшки вашого чада підуть в перший клас, а найулюбленіша стане вчителем. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як проситися в туалет, що робити на зміні (15-хвилинні “уроки” повинні чергуватися з п’ятихвилинними “змінами”).

7. Подружіть маля з годинником

Необхідний для школи навик – орієнтація в часі. Якщо ваше маля ще не розбирається, котра година, навчите його цьому. Багатьом діткам легко орієнтуватися по електронному годиннику. Дитина повинна знати, що означає чверть години, півгодини, через годину Повісьте в дитячій великий годинник (будь-які, головне, аби дитина могла взнавати по ним час). Під час читання, гри або їди можна поставити годинник на стіл і звернути увагу дитини на те, в скільки почалася дія і в скільки воно закінчилося.

8. Більше командних ігор

У школі є правила, які необхідно виконувати: сидіти за партою, вставати, коли вирішить вчитель, не кричати. Без розуміння цих елементарних законів дитині буде важко в 1-м класі. Аби розвинути в маляті уміння підкорятися і грати по правилах, використовуйте командні ігри. Завдяки ним дитина засвоїть, що є правила, які треба виконувати, і що від цього залежить результат. Ще один важливий урок, який дають маляті командні ігри, – це спокійне відношення до програшу.

9. Тренуйте увагу і пам’ять

Хороша гра на уважність: всім роздається однаковий текст, засікається час і потрібно якомога більше і швидше знайти і викреслити букв “с”. Проводити “заняття” спочатку по 10 хвилин, назавтра 15, довівши час “уроку” до тієї тривалості, яка буде в школі. Тоді дитину так не лякатимуть безконечні півгодини занять. Ще можна почастіше грати в “Відвернися і назви”. Розкладіть на столі іграшки і дайте дитині поглянути на стіл протягом 1-ої хвилини. Потім він відвертається і називає іграшки, лежачі на столі. Ускладнюйте завдання: додайте іграшки, скорочуйте час на запам’ятовування. Можна замінити іграшку інший – дитина, обернувшись, повинна розповісти, що змінилося.

 

Розділ 4.

Гармонійне   виховання :

поради батькам.

Як  допомогти

дитині добре вчитися

 

До початку навчального року забезпечити учня необхідним

приладдям, підручниками.

 

v     Організувати постійне робоче місце, де було б зручно читати, писати, світло повинно падати зліва.

v    Стежити, щоб учень виходив вчасно з дому до школи, щоб не було запізнень і порушень.

v    Вимагати, щоб учень сідав робити уроки в один і той же час, працював уважно, старанно, після кожних 50 хв. робити перерву на 10 хв.

v    Не відривати учня від роботи, не включати в цей час радіо, телевізор, магнітофон.

v    Коли уроки підготовлені, потрібно їх перевірити.

v    Батьки повинні щоденно перевіряти зошит ї щоденник.

v    Батьки виховують любов до інколи, навчання.

v    Не критикувати перед дітьми вчителів, а говоріть на зборах при директорові.

v    1-2 рази на місяць заходьте до школи, говоріть з учителями про дисципліну дитини. Систематично відвідуйте лекції, збори

 

Десять заповідей для

мами і тата

майбутнього

першокласника

 

v    Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

v    Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

v    Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).

v    Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

v    Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

v    Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.

v    Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

v    Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

v    Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

v    Не будуй те ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

 

Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей

 

v  Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки.

v  Уникати однобокості в навчанні та вихованні.

v  Не позбавляти дитини ігор, забав, казок, створювати умови для  виходу дитячої енергії; рухливості, емоційності.

v  Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (по­чуття безпеки, кохання, повага до себе та оточуючих), оскільки людина; енергія якої пригнічена загальними проблемами найменше спроможна досягти висот самовираження.

v  Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми спра­вами. Пам'ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас».

v  Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

v  Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі запитання; навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.

v      Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опано­вує за допомогою дорослого, показу, підказки.

 

Батьківський катехізис, або Закони розумно організованого сімейного виховання школярів

1.   Пам'ятайте, що навчання — один із найскладніших видів праці, а розумові сили й здібності дітей не однакові.

2.   Не можна вимагати від учня неможливого. Важливо визначити, на що він здатен у даний час навчальної діяльності, як розвивати його розу­мові здібності:

3.   Навчання не сприяє розвитку учня, якщо воно вимагає від нього механічної роботи, зазубрювання, а не напруження розумових сил, пізна­вальної активності, мислення та дії.

4.   Найпростіший метод виховання, що не вимагає ні часу, ні розуму—побити дитину й цим озлобити її чи зламати. Виключайте опіку, крик, на­силля й командно-наказовий тон. Вони викликають протидію дітей, психічні травми, придушують бажання та інтерес, примушують шукати порятунок в обмані.

5.  Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання, ініціативу й са­мостійність Дитини в навчанні та в усіх ЇЇ справах.

6.Пам'ятайте що згідно з науково обґрунтованими нормами, над вико­нанням усіх домашніх завдань учень першого класу має працювати не більше однієї години, 2-го класу — 1,5 години, 3—4 класів — до 2-х годин, 5—6 класів — до 2,5 години, 7 класу — 3-х годин, 8—11 класу — 4-х годин.

7.   Привчайте дітей користуватися годинником і не дозволяйте сидіти над виконанням домашнього завдання більше встановленого часу. Це відіб'ється на їхньому здоров'ї та розумовому розвитку. На вихідні дні та свята домашні завдання не слід давати.

8.   Не примушуйте учня писати в чернетках, переписувати виконане ним завдання — це призводить до перевтоми, викликає відразу до навчання.

9.   Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, як вам би хотілося. По-перше, оцінка має виховну роль, а по-друге, це не остання робота й не остання оцінка.
10.  Дайте дитині можливість самостійно пізнати радість успіху в на­вчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці.

Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Але вашими оцінками має бути «задоволений» та «не задоволений». Можна додати слово «дуже». І будьте впевнені, що завтра ваша дитина буде дуже старатися, щоб ви були нею задоволені

12. Здоров'я дитини — крихка кришталева куля, а тримають її три ат­ланти: спадковість, спосіб життя й середовище, Організуйте правильний режим життя, харчування й відпочинку дітей.

13. Організовуючи різні ігри й види навчальних занять дітей, приділяйте увагу фізичному розвитку й особливо розвитку дрібних м'язів (пальців та рук). Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, ігри на музичних інструментах.

14. Обов'язково помічайте й заохочуйте навіть мало помітні успіхи/дітей у навчанні й поведінці, використовуючи для цього слова похвали, поцілунки й різні види морального заохочення.

15. Батько і мати — найкращі вихователі, вони повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома.

Пам'ятайте, що дитина — дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, таку дітях відбивається вся організація життя сім'ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька

 

Пам’ятка   батькам від дитини.

1. Не розбещуйте мене, цим ви мене псуєте.

2. Не бійтеся бути вимогливими. Це дозволяє мені визначатися.

3. Не покладайтеся на силу у стосунках зі мною. Це привчіть мене до того, що зважати слід лише на силу.

4. Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і змушує вперто прагнути у всіх випадках залишити останнє слово за собою.

5. Не давайте обіцянок, яких ви не зможете виконати; це похитне мою віру у вас.

6. Не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось тільки для того, аби роздратувати вас.

7. Не засмучуйтеся занадто від моїх слів: «Я вас ненавиджу». Я  не це маю на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували за тим, що мені зробили.

8. Не змушуйте мене почуватися меншим, ніж я є насправді.

9. Не робіть для мене і за мене те, що я мушу зробити сам. Я використовуватиму вас, як обслугу.

10. Не дозволяйте моїм «поганим» звичкам притягувати до мене надмірно вашу увагу. Це лише надихне мене на їх засвоєння.

11. Не нарікайте на мене у присутності сторонніх людей. Я зверну більше уваги на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно, віч-на-віч.

12. Не намагайтеся обговорювати мою поведінку у розпал конфлікту. Буде нормальним, якщо ви зробите якісь кроки, але давайте поговоримо про це пізніше.

13. Не намагайтеся читати мені нотації. Ви будете здивовані, дізнавшись, що я чудово розумію, що таке «добре» і «погано».

14. Не змушуйте мене відчувати, що мої провини – смертельний гріх.

15. Не чіпляйтеся до мене і не буркотіть на мене. Я повинен буду захищатися, прикидаючись глухим.

16. Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив. Я іноді і сам цього не розумію.

17. Не піддавайте надто великому іспиту мою чесність. Заляканий, я легко перетворюся на брехуна.

18. Не забувайте. Що я люблю експериментувати. Саме так я пізнаю світ.

19. Не захищайте мене від наслідків моїх власних помилок. Я вчусь на власному досвіді.

20. Не звертайте забагато уваги на мої маленькі хвороби.

21. Не намагайтеся здихатися мене, коли я ставлю відверті запитання. Я буду шукати інформацію десь на стороні.

22. Не відповідайте на мої дурні та безглузді запитання. Я просто хочу, щоб ви постійно мене бавили.

23. Ніколи не натякайте, що ви є досконалі і безгрішні.

24. Не хвилюйтеся, що ми з вами проводимо мало часу. Головне те, як ми його проводимо.

25. Нехай мої острахи не викликають у вас надмірного хвилювання, інакше я буду лякатися ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.

26. Не забувайте, що я не можу успішно розвиватися без розуміння і підтримки. Похвала, коли вона чесно заслужена, іноді все ж забувається, а прочуханка, здається, ніколи.

27. Ставтеся до мене так, як ви ставитеся до друзів. Тоді я теж стану вашим другом. Я вчусь, наслідуючи приклади, а не під впливом критики.

 

Поради батькам: розвиваємо здібності

 

v  Для дитини ви -  зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи.. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

 

v  Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

 

v  Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю.

 

v  Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки, любові.

 

v  У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.

 

v  Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак різноманітні елементи навколишнього світу.

 

v  Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

 

v  Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

 

v  Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

 

v  Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

 

v  Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

 

v  Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

 

v  Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

 

Як не знеохотити дітей від школи

Не можна завищувати вимоги, перевантажувати навчанням, різко змінювати своє ставлення до дитини: поважайте новий статус чада. Ваш син тепер школяр!
Не варто казати «Ти – школяр, ти мусиш це робити!», бо якщо у першокласника щось не виходитиме, в нього може розвинутися почуття неповноцінності, тривоги… Найголовніше у початковій школі – навчити дитину вчитися. Вона має розуміти серйозність поставлених завдань і навчитися виконувати їх з охотою.
У перші місяці можна залучати якісь зовнішні фактори: гарна шкільна форма, ранець, ручки, пенали... Видавайте не все одразу, а поступово. Тоді це стане приводом залюбки іти до школи, мовляв, сьогодні я йду з новою ручкою, а завтра ще з чимось…
Як правильно хвалити і сварити?
Похвала – потужний стимул для розвитку дитини, вироблення навичок… Хваліть за старанність, але тільки тоді, коли дитина сама докладає зусиль… Не перехваліть, коли їй щось дається легко. Коли школяр виконав завдання – цікавтеся, у який спосіб він досягнув мети.
А сваріть тільки за скоєне. Але! Ніколи не сваріть кілька разів за одне й те ж. Покарання має бути швидким та одноразовим. Зробив – одразу покарали, проявили невдоволення і забули.

Ніколи не кричіть! Ваш істеричний крик – це найгірше покарання. Не кажучи вже про побиття.  Дієвіше і найправильніше – коли ви відчуваєте наближення отої скандальної ситуації, переключити увагу дитини на якусь справу чи на інший предмет. Приміром: «О, а зробімо з тобою…» чи «Дивись-но, яка іграшка, пташка» тощо… Неадекватну поведінку дитини попереджуйте ігровою формою спілкування.

«А тут хлоп – і все роби сам…»
Часто батьки вимагають від дитини добре вчитися, але відразу змушують самотужки виконувати домашні завдання. Це дуже помилкове рішення.
Дітям треба допомагати, але не робити завдання за них. Радше пояснити, як розв’язати ту чи ту вправу. Варто вчити самостійності, проте не перекладати всю відповідальність на плечі дитини.
Успіхи вашого школяра залежать не лише від нього. Спочатку дуже важливі підтримка батьків і вчителів.

Дитина адаптується до школи за місяць-півтора. Якщо йдеться про шестирічок, то цей процес може тривати рік. Тому не можна казати школярикові: роби уроки сам. Це йому незрозуміло, він образиться, що з ним гралися-гралися, а тут хлоп – і все роби сам…

Завдання батьків – провести процес адаптації до школи якнайменш болісно. Вчити дитину робити уроки самостійно треба так само, як ви вчили його гратися… І це відбувається доти, доки дитина не скаже: «Я сама».


Які непередбачені труднощі можуть виникнути першого вересня?

 

Часто діти (особливо ті, що не відвідували раніше дитячих садів або дитячих груп) в останню мить відмовляються розлучатися з мамою або татом, які привели їх в школу, починають плакати, чіплятися за батьків. У такій ситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно наперед звільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.

1. Що робити, якщо дитина зранку погано себе почуває, а потрібно йти в школу?

У шести-семирічних дітей рідко трапляється «запалення хитрості». Або дитина, дійсно, хворіє, або погане самопочуття пов'язане з необхідністю йти в школу. У будь-якому випадку, варто це перевірити. Якщо дитина після того, як Ви залишили її вдома, відразу відчуває себе краще, то, можливо, її погане самопочуття пов'язане із стресом, що отримала в школі. Постарайтеся з'ясувати (у дитини, у вчителя, у знайомих дітей), що відбувалося в школі вчора, позавчора. Важливо зрозуміти, що відбувається, особливо якщо таке повторюється систематично.

Якщо ж Ви все-таки вирішили відправити дитину до школи, давши їй пігулку від головного болю (або не виявивши ніяких симптомів хвороби), не робіть цінністю подолання нею поганого самопочуття. Не хваліть дитину за те, що вона пішла в школу, переборовши себе. Якщо Ви гордитиметеся, що Ваша дитина вчиться (трудиться), незважаючи на своє погане самопочуття, то у неї може підсвідомо закріпитися установка на хворобу: можна добитися похвали, хворіючи.

2.  Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?

Перш за все: не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання. Є і інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над  великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху - спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.

В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких ситуаціях.

3.Що робити, якщо потрібно поспішати в школу, а дитина не поспішає?

Психологами відмічений негативний вплив активного організуючого тиску дорослого на дитину. Якщо постійно квапити дитину: «Давай швидше, ми вже спізнюємося! Ну що ти копаєшся?!», - те може, навпаки, закріпитися зворотна реакція. Сформується захисний стереотип «повільності»: у будь-якій ситуації, що вимагає швидкого реагування, дитина сповільнюватиметься і «гальмуватиме». У цьому вона нітрохи не винна, так її організм захищається від тривоги і напруги, викликаних "емоційним пресингом" ззовні. Тому доцільно проводити "профілактику цейтнотів". З цією метою, організовуючи збори дитини в школу, бажано:

  • Передбачити раніше вставання, що дозволяє дитині прокидатися, снідати, одягатися, умиватися в його власному темпі.
  • Прослідкувати, щоб дитина зібрала портфель і приготувала одяг і взуття з вечора.

4.Як відноситися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного життя?

Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх  приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно переперевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.

Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для  переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.

5. Які типові прояви стресу і дезадаптації?

  • Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).
  • У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан (гірше засинає).
  • Дитина проявляє необґрунтовану агресію (лається, нападає, відповідає агресивно, лізе в бійку).
  • Дитина відмовляється йти в школу.

6.  Як можна знімати стрес?

 

  • Забезпечити ритмічне життя і порядок будинку (тут дуже важливий власний приклад і наслідування його дитиною).
  • Важлива тепла, природна, спокійна манера поведінки дорослих вдома (без зривів, підвищеного тону).
  • Необхідне на якийсь час продовження традиційних «дитячих» ритуалів укладання, їжі, умивання, сумісної гри-обіймів, читання на ніч, які були прийняті в дошкільному дитинстві дитини.
  • Знімають напругу гри з водою, піском, малювання фарбами (з дозволом забруднюватись - відсутністю критики або засудження за забруднений одяг, підлогу!), виготовлення колажів в "рваній" техніці (рвати кольоровий папір, старі журнали і клеїти з них картини), спортивні ігри на повітрі (м'яч, скакалки, «класики» і ін.)
  • Надзвичайно важлива відсутність зайвих постійних подразників (телевізор, приймач).
  • Необхідно давати дитині можливість переживати час від часу справжню дитячу радість (свято, театр).
  • Для багатьох краще всього знімає напругу відпочинок на природі (особливо, праця).

7.Які незвичайні прояви дитини вимагають звернення до фахівця?

  • Страхи (нічні страхи).
  • Енурез (нетримання сечі), особливо якщо перед школою цього вже не було.
  • Гризіння нігтів, заїкання або сіпання повік, лицьових м'язів.
  • Яскраво виражена агресія.

8. Про що краще запитати дитину, коли вона повертається зі школи?

Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: «Що ти сьогодні отримала? Тебе хвалили або лаяли?». Ваню питають про те, з ким він подружився, чи було йому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було в школі на сніданок, чи не зголоднів він.

Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті головне, а що другорядне. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидше за все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься саме відповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батьками пріоритети викликають важкі кризи у дитини, що відчуває, що він не в змозі відповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи.

9. Що не може бути зроблене без участі батьків?

Без участі батьків не може бути побудована самостійність молодшого школяра в організації свого робочого місця, у виконанні домашніх робіт, в підготовці свого одягу і портфеля до завтрашнього дня.

Культивування самостійності – це відповідальна і поступова робота часто буває простіше щось зробити самому, чим чекати, поки це зробить дитина. Іноді дії дитини представляють для неї реальну небезпеку. І тоді батьки застерігають її: «Не роби сам, це небезпечно (важко), за тебе зроблю я». Ця неправильна установка приводить до «вивченої безпорадності», відмові дитини надалі від будь-яких самостійних дій, невірі у власні сили.

10. За чим повинні простежити батьки, якщо вони хочуть допомогти дитині вчитися?

Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на його шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батько винен, в першу чергу, за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконанні шкільного домашнього завдання).

Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувала прийомами самостійного одягання (наприклад, зав'язуванням шнурків), укладання спати, прибирання «своєї території», чищення зубів перед сном і ін., то це – найперша турбота батька. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вже може виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою.

З першого вересня до цього додаються:

  • підготовка столу до виконання домашньої роботи;
  • збір портфеля;
  • підготовка за допомогою батьків шкільної форми (або одягу і взуття, в якому завтра дитина піде в школу).

11. Як допомогти дитині організувати своє робоче місце?

По-перше, особистим прикладом. Якщо на Вашому робочому місці постійний безлад, то абсолютно марно привчати до порядку дитину.

Коли Ви покажете дитині своє робоче місце (кухонний стіл, письмовий стіл, робочий стіл), то звернете її увагу, якими предметами Ви користуєтеся, для чого вони потрібні і в якому порядку Ви їх розкладаєте на робочому місці.

Хай дитина розповість Вам, якими речами вона користується при підготовці до уроків і як їй зручніше за них розкласти на столі. Визначивши разом з дитиною зручні для різних речей місця, можна наклеїти на поверхню столу наклейки – «будиночки» для кожної речі.

Зверніть увагу на позу сидячої за столом дитини. Їй ще важко контролювати себе, вона не дуже добре відчуває власне тіло, а тим більше важко довго сидіти в одній позі. Можна зробити декілька фотографій сидячої в різних позах дитини, а потім вивчити їх разом з нею – імітуючи ці пози і обговорюючи, чим вони погані (викривлення хребта, затікання ніг, закривання власної роботи від світла і ін.). Навчіть її різним веселим вправам, які краще робити в перервах між заняттями (якщо їй вже показали в школі, хай покаже їх Вам), – вправи для пальців рук, фізкультхвилинки під ритмічні вірші.

12. Як часто потрібно взаємодіяти з вчителем в період адаптації?

У адаптаційний період повинен бути налагоджений постійний зв'язок між школою і батьками. На жаль, вчителі рідко знають про те, що відбувається з дитиною будинку після занять, а батьки мають слабке уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі.

Потрібно домовитися про місце і час зустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїми спостереженнями, враженнями з приводу дій дітей.

 

Розділ 5.

Психологічна скарбничка

Як підтримати дитину в період  адаптації до школи?

 

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків. Отже, для того,  щоб підтримати дитину, необхідно:

  • Спиратись на сильні сторони дитини.
  • Уникати підкреслення невдач дитини.
  • Показувати, що ви задоволені дитиною.
  • Вміти і бажати демонструвати любов до дитини.
  • Вміти допомогти дитині поділити великі завдання на частини, з якими вона може впоратись.
  • Проводити більше часу з дитиною.
  • У стосунках з дитиною активно використовувати гумор.
  • Знати про всі спроби дитини, які вона здійснила, щоб справитись із завданням.
  • Вміти взаємодіяти з дитиною.
  • Дозволяти дитині самій розв'язувати проблеми там, де це можливо.
  • Уникати дисциплінарних заохочень і покарань.
  • Приймати індивідуальність дитини.
  • Проявляти емпатію (розуміння стосунків, почуттів, психічних станів іншої особи) і віру у вашу дитину.

Батьки часто плутають підтримку з похвалою і нагородою. Похвала може бути і не бути підтримкою. Наприклад, дуже щедра похвала може здатись дитині нещирою. В іншому випадку вона може підтримати дитину, яка має осторогу, що не відповідає батьківським очікуванням.

Підтримка базується на тому, щоб допомогти дитині відчути свою потрібність. Різниця між підтримкою і нагородою визначається часом і ефектом. Нагорода зазвичай дається дитині за те, що вона зробила щось дуже добре, або за її досягнення в певний період. Підтримка, на відміну від похвали, може надаватись за будь-якої спроби або невеликого прогресу.

Коли я виявляю задоволення від того, що робить моя дитина, це підтримує її і стимулює продовжувати справу або робити нові спроби. Вона має задоволення від себе.

Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму.

Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі "тягають" дитину з собою по місцях масового скопичення людей (варто згадати дні міста в Києві та інші подібні заходи), де поріг стресогенності оточення  значно вищий від дитячої норми.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина - це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається, у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зайвою зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які, як відомо, будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Що ж треба зробити батькам, щоб для їхньої дитини школа не перетворилася в "школу горя", а стала "школою радості", як казав В.О.Сухомлинський?

Перше - це та атмосфера, яка панує у вашому домі, родині. Якщо немає злагоди між батьками і дітьми, немає взаємоповаги, - щасливе, спокійне життя для дитини неможливе. Дитина повинна мати дитинство. Любіть своїх дітей, не шкодуйте зайвий раз казати дитині ласкаве слово, підтримуйте її, похваліть її навіть тоді, коли вона не зовсім на це заслуговує, і ви побачите, як на ваше добре лагідне слово дитина відповість своїм добрим, шанобливим ставленням до вас, своїми добрими вчинками. Учені, психологи вважають, що дитина, яка в дитинстві була обділена ласкою, не може розвиватися так, як ті діти, котрі мали її достатньо. Ця дитина буде закомплексована, тобто не зможе стати особистістю, а якщо навіть досягне чогось у житті, то її постійно будуть охоплювати сумніви, вагання, вона не буде впевнена в собі. Особливе значення має погладжування дитини по голові. Це дає їй впевненість, віру у свої сили і, головне, в те, що її люблять і вона не є чимось зайвим. Не забувайте про це.

Дитинство - важливий період життя людини, це не підготовка до майбутнього дорослого життя, дитинство - це і є яскраве, неповторне, самобутнє життя. І від того, як воно проходить, хто веде дитину за руку в дитячі та юні роки, що ввійшло в її розум і серце з навколишнього життя - залежить те, якою людиною в майбутньому вона стане.

Дитина фіксує все: і те, як ви себе поводите, що і як ви кажете. І вона, як губка, вбирає в себе все -  і добре, і погане. Будьте прикладом для своїх малят.

Друге - в дошкільному і молодшому шкільному віці формується характер, мислення дитини, розширюється і доповнюється словниковий запас, відбувається мовленнєвий розвиток.

Не забудьте про те, що саме дошкільні і молодші шкільні роки великою мірою визначають майбутнє дитини.

Сухомлинський В.О. говорив, що перш ніж давати знання, потрібно навчити думати, сприймати, спостерігати. От і попрацюйте з дитиною трохи перед школою в плані її інтелектуального розвитку:

- читайте щоденно дитячі книжки;

- разом з дитиною спробуйте зробити невеличкі перекази того, що ви читали;

- дайте їй кілька запитань за текстом;

- дитина повинна володіти хоча б елементарними навичками говоріння, інакше на фоні інших вона буде відчувати себе неповноцінною і не зможе сприймати новий матеріал так, як інші діти;

- спробуйте розв'язувати маленькі задачі. Це можна робити у вигляді гри на подвір'ї, в лісі, де завгодно.

Яка ж то буде радість для дитини, якщо вона зможе відповісти бодай на кілька запитань учителя та одержати його схвалення.

Успіхи вашої дитини у навчанні, інтерес до нього великою мірою залежать від вас самих.

Третє - і дуже важливе. Саме те, як ваша дитина буде навчатися, як вона буде сприймати і пізнавати навколишнє життя, як вона буде запам'ятовувати, мислити, читати, писати, розв'язувати задачі - усе це цілком залежить від стану її здоров'я. Учені дійшли висновку, що приблизно у 85% всіх відстаючих учнів головна причина відставання - погане здоров'я, яка-небудь хвороба, найчастіше навіть непомітна для інших: приховані, замасковані дитячою жвавістю хвороби серцево-судинної системи, дихальних шляхів, шлунково-кишкові захворювання та інші відхилення від нормального стану здоров'я.

У деяких дітей помітний блідий колір обличчя, брак апетиту. Батьки роблять аналізи, лікарі кажуть, що все в нормі, єдине, що може бути, — порушення обміну речовин. У чому ж причина? Очевидно дитина тривалий час знаходиться в приміщенні. У цьому разі вона втрачає не тільки апетит, вона втрачає інтерес до навчання, до розумової праці, без якої навчання неможливе.

Дитина повинна жити, працювати і навчатися в певним чином створених умовах. Тобто щоденно перебувати на свіжому повітрі, спати тільки при відчиненій кватирці, вранці вставати в один і той же час (07.00), увечері лягати в один і той час (оптимально о 21.00 – взимку, о 22.00 – влітку), їсти також слід в один і той же час, при цьому їжа має бути різноманітною, насиченою вітамінами та мікроелементами. Оскільки енергія, яка витрачається людиною в процесі діяльності відновлюється тільки за рахунок їжі; саме завдяки їжі дитина отримає поживні речовини, необхідні для роботи мозку, серця, легенів та інших органів.

Четвертий момент — стан фізичного розвитку дитини.

Діти постійно рухаються, вони люблять стрибати, бігати, гратися. Надайте цьому необхідну систему. Грайте з ними в рухливі ігри, які розвивають гнучкість, спритність і швидкість.

Влітку обов'язково привчайте дитину приймати літній душ, щоденно купатися в річці - це зміцнює нервову систему. Дитина загартовується, менше хворіє. Ці заходи сприятимуть правильному фізичному розвиткові вашої дитини, зміцненню її здоров'я.

Зверніть увагу на гіповітаміноз, що може виникнути в дитини навесні. Починаючи з березня, у всіх дітей збільшується стомлюваність, виникає вітамінна недостатність, послаблюється опір організму до захворювань, вона стає млява, сонна, знижується працездатність, бажання вчитися, різко змінюється ритм взаємодії всіх систем організму. А відбувається це тому, що в організмі вичерпується запас вітамінів, а довга напружена розумова діяльність приводить нервову систему до втоми.

Як зняти психологічне напруження дитини?

У “шкільному” житті  першокласники  стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють в конфлікти, відчуваючи невпевненість.

Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.

Способи зняття психічного напруження в дітей.

1. Глибоке дихання

Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень - здоров'я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, хворобливість і хвилювання.

2. Фізичні навантаження

Найкращим  способом зняття нервового напруження є  фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри - футбол, волейбол, теніс.

3. Домашній затишок, спілкування з  четвероногим   другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образами, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Учені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.

4. Живопис

Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.

5. Художнє слово

Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.

6. Театр

Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.

7. Позитивні емоції

З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікелін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.

8. Музика

Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.

9. Спілкування з природою

Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.

(Матеріали для бесід підібрано за порадами В.І. Шахненка ).

10. Гра

Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має  для першокласників,   оскільки це та діяльність, без  якої  дитина шести років  не може нормально жити і розвиватись. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість  забезпечити  умови,  необхідні для розгортання справжньої гри: самоініціативність, добровільність, спонтанність,  необмежене мовне спілкування, невизначеність у часі. Тому  доцільно батькам  учнів першого класу  подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час.  Причому,  чим більший вибір ігор, тим  легше  розкрити  індивідуальні  можливості   й обдарування кожної  дитини,  створити умови для її  повноцінного розвитку.

Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей,  поведінку уявних персонажів, їх  ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми,  на чуттєвому рівні прилучається до   культури   середовища,  що її оточує. Другий фактор, яким  зумовлюється виховний вплив творчих ігор – реальні міжособистісні стосунки дітей  у процесі гри. Вони  мають величезне значення для подальшого розвитку особистості,   засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.

 

 

 

Психологічні  особливості  навчання  дітей  з шести років

Надійна основа успішної організації навчання і виховання - врахування психофізіологічних особливостей і закономірностей розвитку учнів. В ефективному навчально-виховному процесі засвоєння дитиною знань, умінь і навичок здійснюється в єдності із всебічним розвитком її особистості. Обстоюючи це важливе положення психології про співвідношення між розвитком і навчанням, Л. С.Рубінштейн зазначав, що “дитина розвивається, виховується і навчається, а не розвивається і виховується, і навчається” . При цьому розвиваючим є не усяке навчання, а лише те, яке не тільки враховує доступне дитині в процесі самостійної діяльності, але і зорієнтоване на “зону найближчого розвизвитку”, тобто на те, що дитина може виконати під керівництвом і за допомогою дорослих.

У періодизації психічного розвитку дитини, яку наука пропонує на сьогоднішній день, дошкільний вік має визначені межі – від 3 до 7 років. Криза 7 років є перехідним періодом і ніби відокремлює молодший шкільний від дошкільного дитинства. Проте у зв’язку із реформою школи зараз багато дітей вступають до школи і включаються в навчальну діяльність не з 7, а з 6 років. Внаслідок цього виникає багато питань, що вимагають спеціального обговорення.

Якщо 6-річна дитина починає вчитися в школі, чи значить це, що вона розвивається швидше та перестає бути дошкільником і, таким чином, піднімається на наступний віковий щабель. Чи корисно в цьому віці в шкільне навчання і взагалі, яким це навчання має бути? Чи всі діти можуть вчитися з : 6 років?

Що таке психологічна готовність до школи? Ці та ряд інших питань хвилюють і вчителів, і батьків 6-річних дітей.

Усі психологи, що працюють з 6-річними дітьми доходять одного висновку: 6-літній першокласник за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником. Він зберігає особливості мислення, властивості дошкільного віку; у нього переважає мимовільна пам’ять (запам’ятовується, головним чином, те, що цікаво, а не те, що потрібно запам’ятовувати); специфіка уваги така, що дитина здатна продуктивно займатися тією самою справою не більше 10-15 хвилин.

Психологічні особливості розвитку 6-річних дітей створюють додаткові труднощі в процесі навчання. Пізнавальні мотиви, що зумовлюються ситуацією, коли дитині самій цікаво дізнатися про щось, ще хиткі та ситуативні, тому під час навчальних занять у більшості дітей вони з’являються та підтримуються тільки завдяки зусиллям учителя. Завищена самооцінка (а це зовсім не означає, що вчителю потрібно її знижувати, навпаки, потрібно дуже бережно ставитись до Я-концепції дитини) також характерна для більшості дітей. Це призводить до того, що дітям важко зрозуміти критерії педагогічної оцінки. Вони вважають оцінку своєї навчальної роботи оцінкою особистості в цілому, і, коли вчитель говорить: “Ти зробив неправильно”, - це сприймається як “Ти – поганий”. Негативні оцінки, зауваження викликають занепокоєність, стан дискомфорту, тому дуже часто значна частина учнів стає пасивною, кидає почату роботу або вимагає допомоги та підтримки вчителя. Дитина ні фізично, ані психічно не може повністю контролювати свою поведінку на уроці, великою мірою це залежить від емоційного стану дитини, що ускладнює як відносини з педагогом, так і колективну роботу дітей на уроці.

Не будемо перераховувати усі особливості розвитку дошкільника. Очевидно, що дітей 6 років навчати важко і таке навчання має будуватися з урахування специфіки їхнього розвитку. У світовій педагогічній практиці накопичено великий досвід навчання з 6 років і навіть більш раннього віку.

Присутність 6-річних дітей у школі припускає м’який та гнучкий режим – тривалість уроку має бути не більше 35 хвилин, у перервах між заняттями передбачаються фізкультурні розминки, ігри, прогулянки, денний сон, відсутність домашніх завдань тощо.

Справедливе зауваження про домашні завдання більше 100 років назад зробив відомий український педагог К.Д.Ушинський: для вчителя неприпустимо захоплюватися домашніми завданнями – це призводить до розумового та фізичного перевантаження дітей.

Обсяг навчального матеріалу має бути невеликим (знання й уміння, які діти опанують за три роки навчання в початкових класах, починаючи учитися з 7 років, практично ті самі, що в дітей, що навчаються з 6 років у 4-річній початковій школі). Важливу роль відіграє наявність великої кількості загальнорозвивальних занять (фізкультура, музика, ритміка, образотворче мистецтво, праця, екскурсії). Упродовж тижня рекомендується проводити 20 уроків, з них 8 мають відводитись на предмети естетичного циклу та праці. Не слід забувати також, що 6-річні діти потребують медичного контролю за станом здоров’я, особливих програм та методів навчання.

Комплексне дослідження різних аспектів розвитку 6-річних дітей показало, що вони почуваються спокійніше й впевненіше – психологічно комфортно – при навчанні у підготовчих групах дитячого садка або в окремому приміщенні початкової школи, порівняно з навчанням у загальному шкільному приміщенні. І справа тут не лише в тому, що умови дитячого садка більш звичні для дитини і цим полегшується процес її адаптації до нової, навчальної діяльності. І навіть не в тому, що сприятливі умови в силу об’єктивних причин змогли створити далеко не в усіх школах (доводиться перевищувати оптимальну наповненість класів через відсутність додаткових класних кімнат і вчителів, не вистачає приміщень для ігор і т. ін).                          Головна причина полягає в тому, що ритм життя в дитячому садочку, стиль спілкування дітей з дорослою людиною й між собою більше відповідає розвитку психіки дитини-дошкільника. Внаслідок своєї соціальної нестабільності, труднощів пристосування до нових умов і відносин 6-річна дитина відчуває гостру потребу в безпосередніх емоційних контактах, а у формалізованих умовах шкільного навчання ця потреба не задовільняється.

Психологи та педагоги наводять багато доводів “за” і “проти” шкільного навчання з 6 років. Найбільш серйозні заперечення проти шкільного навчання в цьому віці висував у свій час Д.Б.Ельконін. Він писав, що перехід на наступний, більш високий етап розвитку у дітей визначається тим, наскільки повно прожитий попередній період, наскільки дозріли ті внутрішні протиріччя, що можуть розв’язуватися шляхом такого переходу. Якщо ж цей період буде зроблений для того, щоб ці протиріччя дозріли, тобто штучно форсуватиметься без урахування об’єктивних факторів, то істотно постраждає формування особистості дитини. Скорочення дошкільного дитинства на один рік може порушити сформований процес розвитку дітей і не принести користі. Д.Б.Ельконів вважав, що замість організації навчання з 6 років доцільніше розширити мережу підготовчих груп дитячих садків, в яких зручніше готувати дітей до школи, оскільки дітям у дитячому садку краще, вони живуть більш повним, більш різноманітним життям і виглядають життєрадіснішими й здоровішими, ніж їх однолітки-школярі.

Де б діти не навчались у свої 6 років, вчитель і вихователь повинні враховувати її вікові особливості. Наприклад, 6-річна дитина швидко втомлюється, виконуючи одноманітну роботу, тому в класі потрібно забезпечити зміну різних видів діяльності. Через те урок має складатися з декількох частин, об’єднаних загальною темою. Не можна давати завдання, типові для традиційного шкільного навчання, що потребують тривалого зосередження погляду на окремому предметі, виконання серії монотонних точних рухів (в першу чергу це стосується нічим не виправданого захоплення письмом на уроках) і т. п. Оскільки дитина прагне все вивчити в наочно-образному і наочно-дійовому планах, велика увага має приділятися практичним діям з предметами, роботі з наочним матеріалом. Відчуваючи велику потребу у грі та напружено-емоційній насиченості всього життя, 6-річна дитина значно краще засвоює програму в ігровій формі, ніж у стандартній ситуації навчального заняття. Тому необхідне постійне введення в урок елементів гри, проведення спеціальних дидактичних та розвивальних ігор.

Не будемо перелічувати всіх особливостей побудови уроку, відзначимо один принципово важливий момент. У 6 років ще існують значні труднощі з довільною поведінкою: у дошкільному віці доцільність лише починає формуватися. Звичайно, дитина вже може якийсь час керувати своєю поведінкою, свідомо прагнути виконання поставленої перед нею мети, але при цьому вона ще легко відволікається від своїх намірів, переключаючись на щось несподіване, нове, привабливе. Більше того, у 6-річних дітей недостатньо сформований механізм регуляції діяльності, яка спирається на соціальні норми та правила. Їхня активність, творча ініціатива не можуть виявлятися в умовах твердих вимог, суворо регламентованого спілкування. І якщо, наприклад, дитину сварять за те, що вона намалювала не червоне, як було потрібно, а зелене сонце з червоними променями – це красиво), у неї замість розуміння шкільних правил виникає здивування, образа, страх помилитися наступного разу. Авторитарний стиль спілкування із 6-річними дітьми не просто не бажаний, він неприпустимий! Що ж відбувається з дитиною, якщо вона все-таки потрапляє у формалізовану систему шкільного навчання, в якій недостатньо враховують її особливості? Як показали комплексні дослідження, що проводились у школах, за несприятливих умов часто погіршується стан здоров’я дітей: може знижуватися вага, зменшуватися кількість гемоглобіну в крові; знижується гострота зору, з’являються головні болі У зв’язку з погіршенням загального самопочуття дитина починає часто хворіти, знижується її і так невисока працездатність, що негативно позначається на навчанні. В окремих випадках виникають неврози, шкільна дезадаптація.

Цікаве в психологічному плані явище було встановлено науковцями під керівництвом Д.Б.Ельконіна. Виявилося, що в 6-річних дітей в умовах регламентованого спілкування швидше, ніж у дитячому садку, формується вміння підкорятися запропонованим правилам поведінки. Але при цьому переважає не задоволення від виконання цих правил, а острах їх порушити. У дітей підвищується тривожність, знижується рівень емоційного комфорту. У той же час аналогічний стиль спілкування не призводить до подібного ефекту в більшості 7-річних першокласників.

Що стосується початкового етапу пристосування до нового шкільного життя, слід зазначити: всі 6-річні діти переживають труднощі адаптації. Вони напружені не лише фізично, але й психологічно. У деяких з’являються млявість, плаксивість, порушується сон та апетит, інші перезбуджуються, стають дратівливими та запальними. Усі вони стомлюються внаслідок перевантаження, що характерно для кожної школи. А стомлення призводить до зривів у поведінці, до капризування.

За відносно сприятливих умов навчання психологічна напруженість зазвичай починає зменшуватися через 1,5-2 місяці. У більш жорстких умовах вона зберігається, викликаючи подібні ефекти як на психологічному, так і на соматичному рівнях.

Крім цих загальних проблем навчання 6-річних дітей, які були перераховані вище, з’являється ще одна, пов’язана з індивідуальними особливостями кожної дитинни. Врахоуючи зазначені теоретичні позиції, практичний психолог може або вітати навчання з 6 років, або заперечувати його. Але, коли в школу приводять конкретну дитину, в кожному випадку потрібно підходити до цього питання індивідуально. Необхідно конкретно вирішити, чи потрібно цій дитині йти в школу у: 6 років, чи краще почекати ще рік, тому що на шальках терезів не лише майбутні успіхи у навчанні, а й здоров’я та доля людини

Психологічна готовність дітей до школи

Найважливішим наслідком психічного розвитку дитини дошкільного віку є  ф ормування психологічної готовності до шкільного навчання.
У складному комплексі якостей, із яких складається готовність до шкільного навчання, варто виділити:
І. Мотиваційна готовність

Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'язуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові взаємини з людьми тощо).
Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі притаманної дітям допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних інтересів (бажання опанувати грамоту, читання та ін.).
Якщо ж пізнавальна активність не сформована, дитину приваблюють різноманітні другорядні мотиви, пов'язані зі сприйняттям школи як місця для розваг, і дитина виявляється неспроможною взяти на себе обов'язки учня.
ІІ.  Розумова готовність

Діти приходять до школи з досить широким колом знань і умінь, а головне — із розвинутим сприйманням і мисленням (вони вже мають освоїти операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації, групування тощо), які дозволяють систематично спостерігати за предметами та явищами, виділяти в них істотні особливості, міркувати й робити висновки.
Крім того, діти повинні володіти початковими навчальними вміннями (концентрація уваги не на результаті, а на процесі виконання навчальних завдань, самоконтроль, самооцінка та ін.).
ІІІ. Емоційно-вольова готовність. Bміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямовувати її на розв 'язання навчальних завдань тощо. Навчання в школі має бути для нього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувались із навчальною діяльністю, її процесом та першими результатами.
Окремою є проблема шестирічних дітей. Залишаючись за шестирічних рівнем психічного розвитку дошкільниками, багато хто з них дітей поступає до школи і включається у навчальну діяльність.
У шестирічних дітей зберігаються притаманні дошкільному віку особливості мислення: домінує мимовільна пам'ять, внаслідок чого запам'ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаве; специфіка уваги дозволяє продуктивно виконувати певну роботу лише протягом 10-15 хвилин; переважає прагнення вивчати нове передусім у наочно-образному та наочно-дієвому аспектах тощо.
Однак важливою особливістю психічного розвитку старшого дошкільника є гостра чутливість (сензитивність) як до засвоєння морально-психологічних норм і правил поведінки, так і до оволодіння цілями й способами систематичного навчання.
Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі: під час навчальних занять вони з'являються й підтримуються лише завдяки зусиллям педагогів. Оцінка навчальної роботи сприймається як оцінка особистості, тому негативні оцінки спричиняють тривожність, стан дискомфорту, апатії.
Поведінка ще нестійка, залежить від емоційного стану дитини, що істотно ускладнює взаємини з однолітками та вчителем. Мета досягається набагато успішніше за ігрової мотивації та оцінки поведінки однолітками (у випадку командної гри). Формування волі істотно пов'язане з вихованням мотиву досягнення мети (В.К. Котирло та ін.).
Усе це потрібно враховувати під час організації навчального процесу дітей шестирічного віку, незалежно від того, де він здійснюється — у підготовчих групах дитячих садків чи в перших класах шкіл. Навчальні заняття із шестирічними дітьми вимагають ігрових методів, ‘’дошкільного’’ режиму тощо, а жорсткі умови формалізованої системи шкільного навчання є абсолютно недопустимими.
Існує багато визначень шкільної адаптації. Як приклад традиційного визначення можна привести визначення М.В.Максимової (1994), яка шкільну адаптацію трактує як процес входження дитини в нову для неї соціальну ситуацію розвитку.
До числа основних первинних зовнішніх ознак проявів шкільної дезадаптації вчені одностайно відносять утруднення в навчанні і різні порушення шкільних норм поведінки.
Основні чинники, що можуть стати причиною шкільної неуспішності: недоліки в підготовці дитини до школи, соціально-педагогічна занедбаність; тривала і масивна психічна депривація; соматичне ослаблення дитини; порушення формування шкільних навичок (дислексія, дисграфія); рухові порушення; емоційні розлади.
Під впливом постійних невдач, що виходять за межі власне навчальної діяльності і взаємин, що поширюються на сферу спілкування з однолітками, у дитини формується відчуття власної малоцінності, з'являються спроби компенсувати власну неспроможність. Оскільки ж вибір адекватних засобів компенсації в цьому віці обмежений, то самоактуалізація часто відбувається в різній мірі усвідомленою протидією шкільним нормам, реалізується в порушеннях дисципліни, підвищеній конфліктності, що на тлі втрати інтересу до школи поступово інтегрується в асоціальну особистісну спрямованість. Нерідко в таких дітей виникають нервово-психічні і психосоматичні розлади.
Шкільна дезадаптація дитини складне явище. Відставання в навчанні обумовлено такими чинниками, як методика навчання, особистість учителя, допомога дитині з боку батьків, атмосфера в школі й класі, місце дитини у взаєминах з дітьми і вчителями, особистість самої дитини.
Такий чинник шкільної неуспішності, як особистісні особливості дитини, є також багатоплановим.

Дослідники виділяють наступні перемінні: позиція учня, мотивація навчання, рівень навичок розумової діяльності, здатність до довільної регуляції і самоорганізації, рівень здоров'я і працездатності, інтелект дитини.            Відставання в розвитку й низькі показники шкільної успішності — це не одне і те саме. При відставанні в розвитку ми можемо говорити про наявність у школяра затримок дозрівання інтелектуальних, вольових, мотиваційних структур у порівнянні з віковою нормою. Тоді як шкільна неуспішність може бути викликана впливом середовища, методики навчання, позиції того, хто вчиться і т.і.

Таким чином, неуспішні школярі — неоднорідна група, до якої потрапляють діти з різноманітними проблемами.

 

Розділ 6.

Діагностичний інструментарій

Як визначити,  чи готова дитина до навчання у школі?

Проблема готовності дитини до шкільного навчання психологами та педагогами  розглядається з різних аспектів.

Батьки традиційно зводять цю проблему до оволодіння  дитиною певними знаннями, уміннями та навичками (закладання певного обсягу знань з математики, вміння читати, писати друковані літери, мати елементарний лексичний запас з іноземної мови тощо) і майже ніколи не розглядають її комплексно, як розвиток інтелектуальної (розумової),  емоційно-вольової, мотиваційної, комунікативної сфери особистості.

Орієнтиром у розумінні й визначенні рівня готовності вашої дитини до навчання може бути карта - характеристика готовності, яку розроблено психологами О. Проскурою та Р. Овчаровою.

Карта - характеристика готовності дитини             до шкільного навчання

І. Психологічна та соціальна готовність до школи. (Обведіть номер позиції, яка відповідає  рівню готовності вашої дитини).

А. Бажання вчитись у школі.

1. Дитина бажає вчитися.

2. Особливого бажання вчитися не має.

3. Вчитися не хоче.

Б. Навчальна мотивація.

1. Усвідомлює важливість та необхідність навчання, власна мета навчання  набуває самостійної привабливості.

2. Власна мета навчання не усвідомлюється, приваблює лише зовнішній бік  навчання.

3. Мета навчання не усвідомлюється, нічого привабливого в школі дитина не  бачить.

В. Уміння спілкуватися та адекватно поводитися й реагувати на ситуацію.

1. Дитина легко вступає у контакт, правильно сприймає ситуацію, діє

відповідно.

2. Контакт та спілкування ускладнені, реакція на ситуації не завжди

правильна.

3. Важко вступає в контакт, має ускладнення у спілкуванні, в розумінні

ситуації.

Г. Організованість поведінки.

1. Поведінка організована.

2. Недостатньо організована.

3. Поведінка неорганізована.

 

 

II. Розвиток шкільно-значущих психофізіологічних функцій

А. Фонематичний слух:

1. Порушень у фонематичній (звуковій) будові мовлення немає, мовлення правильне, чітке.

2. У звуковимові є окремі вади ( потрібна допомога логопеда).

3. У звуковимові переважають порушення ( обов’язкові заняття з

логопедом).

Б. Дрібні м’язи руки.

1.Рука розвинена добре, дитина впевнено володіє олівцем та ножицями.

2  Рука розвинена недостатньо, є напруження під час роботи олівцем та

ножицями.

3. Рука розвинена погано.

В. Просторова орієнтація, координація рухів.

1. Дитина достатньо добре орієнтується у просторі, рухлива, рухи

скоординовані.

2. Є окремі ознаки недорозвиненості орієнтації у просторі та координації

рухів.

3. Орієнтація у просторі та координація погано розвинені, дитина

малорухлива, незграбна.

III. Розвиток пізнавальної діяльності

Інтелектуальна готовність - це оволодіння найпростішими формами мислення (поняттями, судженнями); розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням); вона забезпечується розвитком допитливості, ініціативи, самостійності; формуванням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, працювати в певному темпі).

А. Рівень обізнаності.

1. Уявлення дитини про світ достатньо розвинене та конкретне. Дитина може розповісти про свою країну, місто, пори року, про рослини та   тварини.

2. Уявлення обмежене безпосереднім оточенням.

3. Знання навіть про безпосередньо навколишній світ обмежені,

безсистемні.

Б. Розвиток мовлення.

1. Мовлення виразне, граматично правильне.

2. Дитина має ускладнення у підборі слів, у передачі власних думок, мовлення недостатньо виразне.

3. Відповіді односкладні, у мовленні багато помилок, речення не закінчуються, слова треба "витягувати" з дитини.

В. Пізнавальна активність та самостійність.

1. Дитина активна, завдання виконує з інтересом, не потребує додаткових  зовнішніх стимулів.

2. Недостатньо активна і самостійна, коло інтересів вузьке, потребує додаткових стимулів.

3. Під час виконання завдань необхідна постійна додаткова стимуляція;

інтересу до навколишнього світу не виявляє, рівень активності й самостійності низький.

Г.  Сформованість  інтелектуальних умінь (аналіз,  порівняння, узагальнення, бачення закономірностей тощо).

1.  Дитина може визначати зміст ( навіть глибинний), аналізує, узагальнює, бачить і усвідомлює при порівнянні предметів і явищ відмінності, встановлює закономірні зв’язки.

2.  Завдання, що вимагають визначених умінь, виконує зі стимулюючою допомогою дорослого.

3. Під час завдань дитина потребує навчальної допомоги і підказки, сприймає важко, самостійного переносу засвоєних засобів діяльності на виконання схожих завдань немає.

Д. Контроль діяльності.

1. Вміє зіставити результати діяльності з визначеною метою.

2.Самостійно дитина не може побачити відповідність результату і меті.

3. Результати діяльності зовсім не відповідають меті, що була поставлена. Але дитина цього не бачить.

Е. Темп діяльності.

1. Відповідає вимогам вікової групи: вкладається у визначений час.

2. Нижчий за середні показники для певної групи.

3. Набагато нижчий від визначеного ліміту. Виконується менше третини  обсягу.

Увага!    Якщо в певних параметрах ви визначили рівень дитини на позиції 2 чи 3, вам необхідно:

1. Якомога раніше звернутися за спеціальною допомогою до психолога чи вчителя.

2. Знайти фахівця ( вчителя ), краще психолога, який би професійно визначив рівень готовності вашої дитини до школи (саме в тому параметрі, де є відставання).

3. Включити дитину в систематичну підготовку до школи  ( відвідування логопедичних занять, класів підготовки, центрів чи курсів психологічної адаптації до школи, які діють при всіх приватних закладах освіти, звернутися за індивідуальними консультаціями до вчителя, психолога). Самому зайнятися цим, керуючись спеціальною літературою.

4. Не звинувачувати дитину, не залякувати її шкільним майбутнім, а переглянути і скорегувати ті умови, в яких виховується дитина, можливо, щось змінити у вашому спілкуванні з дитиною в родині.

 

Тест

 

«Чи хоче дитина йти до

школи?»

 

Насамперед дізнайтеся, чи хоче ваша дитина йти до школи.

Зверніть­ся до неї зі словами: «Якби хтось став за тебе говорити, погодилася б чи ні з цими словами?»

1. Коли я піду до школи, у мене з'явиться багато нових друзів.

2. Мені цікаво, які в нас будуть уроки.

3. Думаю, що буду запрошувати на свій день народження увесь клас.

4. Мені хотілося б, щоб урок тривав довше, ніж перерва.

5. Цікаво, що в школі пропонують на сніданок?

6. Коли я піду до школи, то буду гарно вчитися.

7. Найкраще в шкільному житті — це канікули.

8. Мені здається, у школі більше цікавого, ніж у дитячому садку.

9. Мені хочеться в школу, тому що діти з мого будинку вже навча­ються.

10. Якби мені дозволили, я б пішла учитися торік.

Усього позитивних відповідей...

Обведіть номери висловлювань, із якими ваш малюк погодиться, а потім порахуйте кількість позитивних відповідей.

Сума 1—3 бали — ваша дитина вважає, що непогано живе і без школи. У цьому випадку вам слід замислитися над причинами такої думки.

Сума 4—8 балів — так, у школу хочеться, але в основному вона мріє поки що про нові ігри і друзів.

Сума 9—10 балів — вам не варто тривожитися. Добре, якщо ваша дитина збереже таке ставлення до школи на найближчі десять-одинад­цять років

Тест

« Що дитина  знає про школу?»

Визначте, що знає про школу ваш малюк.    Адже вже першого вересня в нього виникне багато запитань і складних ситуацій. Для вас ці дитячі тривоги здаватимуться дрібницями, а для нього найважчими зав­даннями. Будьте завбачливі і допоможіть дитині заздалегідь. Отже, вихід із майбутнього скрутного становища.

Запитайте малюка:

1. Як звертаються до вчительки?

2. Як привернути до себе увагу, якщо потрібно про щось запитати?

3. Що сказати, якщо потрібно вийти в туалет?

4. Що таке урок?

5. Як дізнаються, що пора починати урок?

6. Що таке перерва?

7. Для чого потрібна перерва?

8. Як називається стіл, за яким діти пишуть?

9. На чому пише вчитель, коли пояснює завдання?

10. Що таке оцінка?

11. Які оцінки гарні, а які погані?

12. Що таке шкільний щоденник?

13. У класі вчаться діти одного віку чи різного?

14. Що таке канікули?

Важливо, щоб дитина відповіла принципово правильно, можна і без уточнень.

Порівняйте її відповіді з правильними:

1. На ім'я і по батькові, на Ви.

2. Мовчки підняти руку, так, щоб її було видно.

3. Підняти руку і сказати: «Вибачите, можна вийти?»

4. Це той час, протягом якого діти вчаться чогось нового: слухають пояснення вчителя і відповіді учнів, роблять вправи і не виходять із класу.

5. Дзвенить дзвоник, коридори порожніють, діти біжать у класи.

6. Перерва — це проміжок часу між уроками.

7. Перерва потрібна для того, щоб діти могли вийти з класу, відпочи­ти, пограти, поснідати.

8. Парта.

9. Вчитель пише на дошці.

10. Оцінка — це цифра, якою оцінюють успіхи: правильно або неправильно, добре або погано учень виконав завдання.

11. Щоденник — це такий зошит, куди вписується розклад уроків, діти записують домашнє завдання, а учитель виставляє оцінки.

12. В одному класі вчаться звичайно діти одного віку, одного року народження.

13. Канікули — це перерва в навчанні на кілька днів, а також на все літо; після літніх канікул діти йдуть у наступний клас.

Якщо дитина відповіла правильно:

— на 13—14 запитань — у шкільних правилах для неї не буде неспо­діванок;

— на 7—10 запитань — непогано, але можна поговорити або почи­тати про школу;

— на 4—6 запитань — необхідно докладніше поговорити про шкільні правила і повернутися до гри;

— на 1—3 запитання — а чи ходили ви самі в школу? Пограйте в ту саму гру, придумавши нові запитання, і попросіть бути вчителем кого-небудь із знайомих

Тест

«Чи хоче малюк іти до школи і що його там приваблює»

 

1.     Якби були дві школи - одна з уроками російської мови, математики, читання, співу, малювання і фізкультури, а інша лише з уроками співу, малювання і фізкультури, - в якій з них ти хотів би вчитися?

2.     Якби були дві школи - одна з уроками та перервами, а інша лише із перервами і жодних уроків, - в якій з них ти хотів би вчитися?

3.      Якби були дві школи - в одній ставили б за хороші відповіді оцінки, а в іншій давали б солодощі і іграшки, - в якій з них ти хотів би вчитися?

4.     Якби були дві школи - в одній можна вставати лише з дозволу вчительки і піднімати руку, якщо ти хочеш щось запитати, а в іншій можна робити на уроці все що хочеш, - у якій з них ти хотів би вчитися?

5.     Якби в класі у вас захворіла вчителька і директор запропонував би її замінити іншою вчителькою або мамою, кого б ти вибрав?

6.     Якби були дві школи - в одній задавали б уроки додому, а в іншій ні, - в якій з них ти б хотів вчитися?

7.     Якби мама сказала: "Ти у мене ще зовсім маленький, тобі важко вставати, робити уроки. Залишайся в дитячому садку, а в школу підеш на майбутній рік", - погодився б ти з такою пропозицією?

8.     Якби мама сказала: "Я домовилася з вчителькою, що вона ходитиме до нас додому займатися з тобою. Тепер тобі не доведеться ходити вранці в школу", - погодився б ти з такою пропозицією?

9.     Якби твій друг (подружка) запитав, що тобі більш всього подобається в школі, що б ти йому відповів?

 

Проаналізуйте відповіді дитини. За кожну правильну відповідь дається 1 бал, за неправильну - 0 балів. Якщо маля набрало 5 балів і більше, можна сміливо сказати, що він внутрішньо готовий до школи.

Добре було б простежити за тим, як грає ваше дитина з іншими дітьми, чи уміє грати "за правилами" не лише з однолітками, але і з дорослими.

Якщо результати тестування вас чогось бентежать, зверніться за допомогою до фахівців. Можливо, у вашому дитячому садку є психолог, який відповість на всі ваші питання, розвіє ваші сумніви.

 

Рекомендована література

 

  1. Дмитриева О.А. Скоро в школу. Психологические особенности детей дошкольного возраста. 6-й год жизни. – Х.: «Основа», 2009.-189с.

2. Баркан, А.И. Его Величество Ребёнок какой он есть. Тайны и загадки. – М.: АО «СТОЛЕТИЕ», 1996. – 368 c.

3. Бачина, О.В., Коробова Н.Ф. Пальчиковая гимнастика с предметами. Определение ведущей руки и развитие навыков письма у детей 6-8 лет. Практическое пособие. – АРКТИ, 2008. – 87 c.

3. Белкина, В.Н. Дошкольник: обучение и развитие. Воспитателям и родителям. / В.Н. Белкина, Н.Н.Васильева, Н.В. Белкина и др. - Серия: «Детский сад: день за днём». – Ярославль: «Академия развития», «Академия К˚», 1998. – 256 c.

4. Бикеева, А.С. Семья особого назначения, или Рецепты позитивного родительствования на каждый день. – М.: Генезис, 2009. – 224 c.

5. Васильева, Н.Н., Новоторцева, Н.В. Развивающие игры для дошкольников. Популярное пособие для родителей и педагогов. – Ярославль: Академия развития, 1996. – 208 c.

6. Гиппенрейтер, Ю.Б. Общаться с ребенком. Как?. – М.: АСТ Издание 6-е, стереотипное, 2007. – 240 c.

7. Кислинская, Т.А. Гениальность на кончиках пальцев: Развивающие игры-потешки для детей от 1 года до 4 лет. В помощь дошкольному психологу. – М.: Генезис, 2008. – 118 c.

8. Колесникова, Е.В. Готов ли ваш ребенок к школе?. – Ювента, 2001. – 32 c.

9. Круглова, Е.А. Как помочь ребенку успешно учиться в школе. – Спб.: Питер, издание 1-е, 2004. – 128 c.

10. Ледлофф, Ж. Как вырастить ребенка счастливым. Принцип преемственности. – М.: Генезис, 5 изд., 2008. – 207 c.

11. Мухина В.С. Детская психология/ под. Ред. Л.А. Венгера. – М., 1985-272с.

12. Осипова, А.А Диагностика и коррекция внимания. Программа для детей 5-9 лет. – М.: Сфера, 2002. – 104 c.

13. Семенович, А.В. Эти невероятные левши: Практическое пособие для психологов и родителей. – М.: Генезис, 4-е изд., 2009. – 250 c.

14. Сиротюк Упражнения для психомоторного развития дошкольников. – АРКТИ, 2008. – 60 c.

15. Степанов, С.С. Азбука детской психологии. – М.: Сфера, 2004. – 128 c.

16. Хухлаева, О.В. Практические материалы для работы с детьми 3-9 лет. Психологическая работа с детьми. Психологические игры, упражнения, сказки. – М.: Генезис, 2-е изд., 2007. – 176 c.

 

 

 


Режим дня

Друк
PDF


7.30-8.30         Ранковий прийом, ігри

8.30-8.40 Ранкова гімнастика

8.40-9.0 Повернення в групу, підготовка до сніданку

9.00-9.25 Сніданок

9.25-10.20 Заняття

10.30-11.50 Прогулянка

12.00-12.30 Обід

13.00-15.10 Сон

15.15-15.30 Гігієнічна гімнастика

15.40-16.0 Ігри, праця, СХД, гурткова робота

16.05-16.30 Полуденок

16.40-18.00      Прогулянка

Пріоритетні завдання

Друк
PDF

Гуманізація педагогічного процесу; забезпечення належного рівня фізичного, психологічного і духовного розвитку дошкільників.
Пізнавальна активність, як неодмінна передумова формування розумових якостей особистості, її самостійності та ініціативності.

 

Детальніше...

Рекомендації батькам

Друк
PDF

Рекомендації батькам

з підготовки дітей до дитячого садка

  • Зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде у дитячому садку.
  • Поступово формуйте навички спілкування дитини з однолітками: гуляйте з ним на ділянці дитячого садка, залучайте до спільної діяльності з іншими дітьми.

Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

Права та обов’язки батьків та дошкільного закладу

Друк
PDF

Батьки мають право:
-    вносити пропозиції щодо поліпшення роботи з дітьми;
-    брати участь у роботі ради дошкільного закладу;
-    залишатися з дитиною, яка щойно вступила в дошкільний заклад (1 тиждень);
Батьки зобов’язані:
-    своєчасно вносити встановлену плату за утримання дитини в дитячому садку (до 10 числа кожного місяця);
-    своєчасно сповіщати вихователів про можливу відсутність дитини в садку та причини невідвідування групи;
-    діти, які не відвідують дитячого садка протягом місяця без поважних причин, вважаються вибулими (ст. 17 типового статуту дошкільного закладу);
-    щодня особисто передавати дитину вихователю і забирати її, не передовіряючи неповнолітнім особам;
-    у випадку неможливості забрати дитину особисто повідомити вихователю про людину, яка має її забрати;
-    приводити дитину своєчасно о 7:30 і забирати о 18:00;
-    батьки несуть повну відповідальність за виконання покладених на них обов’язків.
Дошкільний заклад зобов’язується:
-    надавати свої послуги п’ять днів на тиждень із забезпечення триразового харчування;
-    нести відповідальність за здоров’я та життя дитини;
-    забезпечити їй добрий нагляд;
-    проводити профілактичні та загартовуючі заходи;
-    забезпечити всебічне виховання, навчання за базовою програмою «Я у світі» відповідно до вікових та індивідуальних особливостей дітей.
Кожній дитині гарантується:
-    захист від усіх форм фізичного та психічного тиску;
-    задоволення потреб в емоційно-особистому спілкуванні;
-    розвиток творчих здібностей та інтересів.